Відділ освіти Деражнянськоі РДА

Положення про відділ освіти

saturn4 — Mon, 11 Jul 2011 06:39:47 GMT

5. Відділ освіти має право:

залучати до розроблення районної програми розвитку освіти та розгляду питань, що належать до його компетенції, педагогічних, науково-педагогічних працівників і спеціалістів;

брати участь в утворенні і ліквідації навчальних закладів та установ освіти всіх форм власності;

скликати районні, у тому числі щороку серпневі, конференції педагогічних працівників, проводити семінари, наради керівників навчальних закладів та установ освіти з питань, що належать до його компетенції;

вносити органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування пропозиції щодо фінансування навчальних закладів та установ освіти, брати безпосередню участь у формуванні бюджету освітньої галузі району;

зупиняти (скасовувати) у межах своєї компетенції дію наказів і розпоряджень керівників навчальних закладів, якщо вони суперечать законодавству або видані з перевищенням їхніх повноважень;

укладати в установленому порядку угоди про співробітництво, налагоджувати прямі зв'язки з навчальними закладами, науковими установами зарубіжних країн, міжнародними організаціями, фондами тощо.

6. Відділ освіти у процесі виконання покладених на нього завдань взаємодіє з іншими підрозділами державної адміністрації та органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями, об'єднаннями громадян, розташованими на відповідній території, одержує від них в установленому порядку інформацію, документи, статистичні дані та інші матеріали, необхідні для виконання покладених на нього завдань.

7. Відділ освіти очолює начальник, який призначається на посаду і звільняється з посади головою районної державної адміністрації за погодженням із заступником голови та з начальником управління освіти і науки обласної державної адміністрації.

Особа, яка призначається на посаду начальника, повинна мати вищу педагогічну освіту і стаж керівної роботи в навчальних закладах не менш як 3 роки.

8. Начальник відділу освіти може мати заступника, який призначається на посаду і звільняється з посади головою районної державної адміністрації за поданням начальника відділу і за погодженням відповідно з начальником управління освіти обласної державної адміністрації.

9. Начальник відділу освіти:

здійснює керівництво діяльністю відділу, забезпечує виконання покладених на відділ завдань, визначає посадові обов'язки і ступінь відповідальності заступника начальника відділу та його працівників;

представляє інтереси району в галузі освіти у відносинах з юридичними та фізичними особами;

подає на затвердження голови районної державної адміністрації проект кошторису доходів і видатків, вносить пропозиції щодо граничної чисельності та фонду оплати праці працівників відділу;

затверджує положення про підрозділи і служби районного відділу, функціональні обов'язки його працівників;

розпоряджається коштами, які виділяються на утримання відділу;

планує роботу відділу і аналізує стан її виконання;

видає у межах компетенції відділу накази, організує і контролює їх виконання;

затверджує договори про співробітництво, взаємовідносини з навчальними закладами, науковими установами зарубіжних країн, міжнародними організаціями, фондами тощо;

призначає на посаду і звільняє з посади працівників відділу, керівників навчальних закладів та установ освіти комунальної форми власності;

заохочує та накладає дисциплінарні стягнення на працівників апарату, керівників навчальних закладів та установ освіти.

10. Накази начальника відділу освіти, видані з порушенням законодавства або з перевищенням повноважень, можуть бути скасовані головою районної державної адміністрації, начальником управління освіти і науки обласної державної адміністрації або оскаржені в судовому порядку.

11. При відділі освіти утворюється колегія. Склад колегії затверджується головою районної державної адміністрації за поданням начальника відділу. Рішення колегії проводяться в життя наказами начальника відділу.

12. Для організації методичної роботи, підвищення кваліфікації педагогічних працівників при відділі освіти утворюється районний методичний кабінет дошкільної, загальної середньої і позашкільної освіти як структурний підрозділ відділу, який діє відповідно до положення про нього.

13. При відділі освіти може створюватися рада керівників навчальних закладів, інші громадські ради, комісії з числа учасників навчально-виховного процесу, представників громадськості.

14. Відділ освіти фінансується за рахунок коштів державного бюджету. Гранична чисельність, фонд оплати праці працівників відділу та видатки на його утримання затверджуються головою районної державної адміністрації. Структуру і штатний розпис відділу освіти затверджує начальник відділу в межах встановленої граничної чисельності і фонду оплати праці.

15. Відділ освіти є юридичною особою, має самостійний баланс, рахунки в установах банків, печатку із зображенням Державного Герба України і своїм найменуванням.

Положення про відділ освіти

saturn4 — Mon, 11 Jul 2011 06:38:30 GMT

П О Л О Ж Е Н Н Я

Про відділ освіти Деражнянської районної державної адміністрації

1. Відділ освіти районної державної адміністрації (далі -відділ освіти) є структурним підрозділом державної адміністрації, який утворюється головою районної державної адміністрації і підпорядковується голові державної адміністрації та управлінню освіти і науки обласної державної адміністрації.

2. Відділ освіти у своїй діяльності керується Конституцією України, законами України, актами Президента України і Кабінету Міністрів України, наказами та іншими нормативно-правовими документами Міністерства освіти і науки України, розпорядженнями голів обласної та районної державних адміністрацій, актами відповідних органів місцевого самоврядування, а також положенням про відділ.

3. Основними завданнями відділу освіти є:

реалізація державної політики в галузі освіти з урахуванням особливостей соціально-культурного середовища району;

створення умов для реалізації гарантованого Конституцією України права громадян на отримання повної загальної середньої освіти;

здійснення управління навчальними закладами, що знаходяться в межах відповідної території і належать до сфери управління державної адміністрації та координація діяльності цих навчальних закладів;

зміцнення матеріальної бази навчальних закладів;

аналіз стану освіти в районі, прогнозування та розроблення районної програми розвитку освіти, організація виконання зазначеної програми;

організація навчально-методичного і кадрового забезпечення навчальних закладів, підвищення кваліфікації педагогічних працівників;

контроль за дотриманням законодавства з питань освіти, державного стандарту загальної середньої освіти всіма загальноосвітніми навчальними закладами, розташованими на території району;

участь у розробленні та реалізації варіативної складової змісту загальної середньої освіти;

проведення ліцензування та атестації загальноосвітніх навчальних закладів, розташованих на території району, оприлюднення результатів ліцензування та атестації;

забезпечення соціального захисту, охорони життя, здоров'я та захисту прав учасників навчально-виховного процесу у загальноосвітніх навчальних закладах.

4. Відділ освіти відповідно до покладених на нього завдань:

1) здійснює керівництво роботою навчальних закладів, що належать до сфери управління органів виконавчої влади та місцевого самоврядування;

2) визначає потребу у навчальних закладах, заснованих на комунальній формі власності, та подає пропозиції щодо удосконалення їх мережі відповідно до соціально-економічних і культурно-освітніх потреб за наявності необхідної матеріально-технічної, науково-методичної бази, педагогічних кадрів;

3) готує проекти рішень про закріплення за загальноосвітніми навчальними закладами території обов'язкового обслуговування дітей шкільного віку та ведення обліку дітей дошкільного та шкільного віку, контролює виконання вимог щодо навчання всіх дітей шкільного віку в загальноосвітніх навчальних закладах;

4) вивчає потребу та вносить пропозиції щодо утворення навчальних закладів для дітей шкільного віку, які потребують соціальної допомоги та реабілітації, організує їх навчання та виховання у загальноосвітніх і спеціальних навчальних закладах;

5) вивчає потребу та вносить пропозиції щодо утворення вечірніх (змінних) шкіл, класів, груп з очною, заочною формою навчання при загальноосвітніх навчальних закладах та створює умови для прискореного отримання бажаючими повної загальної середньої освіти, складання іспитів екстерном;

6) забезпечує в межах своїх повноважень виконання Конституції України щодо функціонування української мови як державної, надання можливостей навчатись загальноосвітніх навчальних закладах рідною мовою чи вивчати рідну мову в державних та комунальних навчальних закладах;

7) сприяє задоволенню освітніх запитів національних меншин, які проживають у районі;

8) надає допомогу органам опіки і піклування у влаштуванні дітей-сиріт і дітей позбавлених батьківського піклування, неповнолітніх, які не мають належних умов для виховання у сім'ях, до дитячих інтернатних закладів і в сім'ї під опіку (піклування), на усиновлення; забезпечує захист особистих і майнових прав неповнолітніх, які потребують соціальної допомоги;

9) координує роботу навчальних закладів щодо запобігання бездоглядності та правопорушенням серед неповнолітніх; створює в районі розгалужену службу соціально-педагогічного патронажу;

10) забезпечує утворення психологічної служби в навчальних закладах;

11) координує роботу навчальних закладів, сім'ї та громадськості, пов'язаної з навчанням та вихованням дітей, організацією їх дозвілля;

12) надає допомогу загальноосвітнім навчальним закладам та здійснює контроль за організацією безоплатного регулярного підвезення до місць навчання і на зворотному шляху учнів (вихованців), які проживають у сільській місцевості;

13) організує харчування дітей у навчальних закладах за рахунок бюджету та залучених коштів;

14) вносить пропозиції щодо організації безоплатного медичного обслуговування дітей та учнів у навчальних закладах, здійснення оздоровчих заходів;

15) сприяє навчально-методичному, фінансовому та матеріально-технічному забезпеченню загальноосвітніх навчальних закладів;

16) впроваджує навчальні плани і програми, рекомендовані Міносвіти України, затверджує навчальні плани загальноосвітніх навчальних закладів; вносить пропозиції щодо застосування експериментальних навчальних планів і програм;

17) організує навчання обдарованих дітей та вносить пропозиції до районної державної адміністрації, відповідних органів місцевого самоврядування про відкриття профільних класів, шкіл нового типу (гімназії, колегіуми, ліцеї, школи-комплекси, спеціалізовані школи тощо), їх матеріальну підтримку; проводить в установленому порядку конкурси, олімпіади та інші змагання серед учнів; створює міжшкільні навчально-виробничі комбінати, центри дитячої та юнацької творчості, допризовної підготовки тощо;

17-1) забезпечує організацію в навчальних закладах роботи з фізичного виховання, фізкультурно-оздоровчої та спортивної роботи;

18) видає інформаційно-методичні бюлетені;

19) сприяє діяльності дитячих та молодіжних організацій, творчих об'єднань, товариств;

20) координує роботу, пов'язану із здійсненням у навчальних закладах професійної орієнтації учнів;

21) забезпечує контроль за дотриманням правил техніки безпеки, протипожежної безпеки і санітарного режиму в навчальних закладах та надання практичної допомоги у проведенні відповідної роботи;

22) організує підготовку навчальних закладів до нового навчального року, зокрема до роботи в осінньо-зимовий період, проведення поточного та капітального ремонту приміщень;

23) забезпечує оперативний контроль за збереженням існуючої мережі загальноосвітніх навчальних закладів, введенням в дію їх нових приміщень, комплектуванням меблями, обладнанням, навчально-методичними посібниками, підручниками;

24) погоджує проекти будівництва загальноосвітніх навчальних закладів, сприяє їх раціональному розміщенню, контролює використання капітальних вкладень та залучених коштів;

25) формує замовлення на видання підручників, навчально-методичних посібників та іншої навчально-методичної літератури, навчальних програм, бланків документів про освіту та забезпечує ними навчальні заклади;

26) прогнозує потребу району у педагогічних працівниках і спеціалістах, укладає договори з педагогічними навчальними закладами на їх підготовку, проводить аналіз стану підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації педагогічних і керівних кадрів навчальних закладів, бере участь у розробленні програм розвитку педагогічної освіти;

27) організує роботу щодо підвищення кваліфікації педагогічних працівників;

28) проводить атестацію педагогічних і керівних кадрів навчальних закладів у межах своєї компетенції;

29) сприяє наданню педагогічним працівникам пільг, передбачених законодавством, вживає заходів до соціального захисту учасників навчально-виховного процесу;

30) розглядає та вносить в установленому порядку пропозиції щодо заохочення та нагородження працівників освіти;

31) вносить пропозиції щодо обсягів бюджетного фінансування загальноосвітніх навчальних закладів та установ освіти, які перебувають у комунальній власності, аналізує їх використання;

32) контролює створення у загальноосвітніх навчальних закладах фонду загального обов'язкового навчання (фонду всеобучу), який формується за рахунок коштів бюджету, а також залучення коштів підприємств, установ, організацій та з інших джерел, для задоволення матеріально-побутових потреб учнів;

33) контролює дотримання навчальними закладами державних вимог щодо змісту, рівня і обсягу освітніх послуг відповідно до рівня і профілю навчання;

34) інспектує навчальні заклади, що належать до сфери управління місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування;

35) проводить атестацію навчальних закладів району (не рідше ніж один раз на 10 років) щодо реалізації освітньої діяльності та відповідності освітніх послуг державним стандартам освіти;

36) подає в установленому порядку статистичну звітність про стан і розвиток освіти в районі, організує з цією метою збирання та опрацювання інформації і формування банку даних;

37) інформує населення про стан та перспективи розвитку освіти в районі (не рідше ніж один раз на рік);

38) взаємодіє з органами громадського самоврядування;

39) проводить експертну оцінку статутів навчальних закладів (крім вищих) комунальної та інших форм власності, їх підготовку для реєстрації місцевими органами виконавчої влади;

40) забезпечує розгляд звернень громадян у межах своєї компетенції, враховує позитивні пропозиції, вживає заходи до усунення недоліків у роботі;

41) забезпечує оприлюднення та надання за запитами підбічну інформацію у порядку, визначену Законом України «Про доступ до публічної інформації»

Розділ VI -VIII

saturn4 — Fri, 01 Jul 2011 11:53:04 GMT

     Стаття 26. Вилучення незаконно одержаного майна

     1. Кошти  та  інше   майно,   одержані   внаслідок   вчинення 
 
 корупційного  правопорушення,  підлягають  конфіскації за рішенням 
 
 суду в установленому законом  порядку,  а  кошти  у  встановленому 
 
 судом  розмірі  вартості  незаконно  одержаних  послуг  чи пільг - 
 
 стягненню на користь держави.

                            Розділ VI 
 
              КОНТРОЛЬ І НАГЛЯД ЗА ВИКОНАННЯМ ЗАКОНІВ 
 
              У СФЕРІ ЗАПОБІГАННЯ І ПРОТИДІЇ КОРУПЦІЇ

     Стаття 27. Контроль у сфері запобігання і протидії корупції

     1. Верховна Рада України здійснює парламентський  контроль  у 
 
 сфері   запобігання   і  протидії  корупції  в  межах,  визначених 
 
 Конституцією України ( 254к/96-ВР ).

     Інші органи  державної  влади  здійснюють  контроль  у  сфері 
 
 запобігання  та протидії корупції у межах повноважень та у спосіб, 
 
 що передбачені Конституцією ( 254к/96-ВР ) і законами України.

     Стаття 28. Громадський контроль за виконанням законів у сфері 
 
                 запобігання і протидії корупції

     1. Громадський   контроль   за  виконанням  законів  у  сфері 
 
 запобігання і протидії корупції  здійснюється  на  підставі  та  в 
 
 порядку, визначеному законом.

     Стаття 29. Прокурорський нагляд

     1. Нагляд  за  додержанням  законів  у  сфері  запобігання  і 
 
 протидії корупції здійснюється Генеральним прокурором  України  та 
 
 підпорядкованими йому прокурорами.

                            Розділ VII 
 
                     МІЖНАРОДНЕ СПІВРОБІТНИЦТВО

     Стаття 30. Міжнародне співробітництво у сфері запобігання і 
 
                 протидії корупції

     1. Україна  відповідно до укладених нею міжнародних договорів 
 
 здійснює співробітництво у сфері запобігання і протидії корупції з 
 
 іноземними державами,  міжнародними організаціями,  які здійснюють 
 
 заходи щодо запобігання і протидії корупції.

     2. Міжнародна правова  допомога  та  інші  види  міжнародного 
 
 співробітництва    у   справах   про   корупційні   правопорушення 
 
 здійснюються компетентними органами відповідно до законодавства та 
 
 міжнародних договорів України, згоду на обов'язковість яких надано 
 
 Верховною Радою України.

     Стаття 31. Міжнародні договори України у сфері запобігання і 
 
                 протидії корупції

     1. У  разі  якщо  міжнародними  договорами України,  згоду на 
 
 обов'язковість яких надано Верховною  Радою  України,  встановлено 
 
 інші   правила,   ніж   ті,   що  передбачені  законодавством  про 
 
 запобігання   і   протидію   корупції,   застосовуються    правила 
 
 міжнародних договорів.

     Стаття 32. Міжнародний обмін інформацією у сфері запобігання 
 
                 і протидії корупції

     1. Компетентні органи  України  можуть  надавати  відповідним 
 
 органам іноземних держав та одержувати від них інформацію,  у тому 
 
 числі з  обмеженим  доступом,  з  питань  запобігання  і  протидії 
 
 корупції   з   додержанням   вимог  законодавства  та  міжнародних 
 
 договорів України,  згоду на обов'язковість яких надано  Верховною 
 
 Радою України.

     2. Надання  органам  іноземних  держав  інформації  з питань, 
 
 пов'язаних з запобіганням і протидією  корупції,  можливе  лише  в 
 
 разі,  якщо  ці  органи  та відповідний компетентний орган України 
 
 можуть  установити  такий  режим  доступу  до   інформації,   який 
 
 унеможливлює   розкриття   інформації   для   інших  цілей  чи  її 
 
 розголошення   у   будь-який   спосіб,   у   тому   числі   шляхом 
 
 несанкціонованого доступу.

     Стаття 33. Заходи щодо повернення в Україну коштів та іншого 
 
                 майна, одержаних внаслідок корупційних 
 
                 правопорушень, і розпоряджання вилученими коштами 
 
                 та іншим майном, одержаними внаслідок корупційних 
 
                 правопорушень

     1. Україна  здійснює  заходи щодо повернення в Україну коштів 
 
 та іншого майна,  одержаних внаслідок корупційних правопорушень, і 
 
 розпоряджається   цими  коштами  та  іншим  майном  відповідно  до 
 
 законодавства  та  міжнародних   договорів   України,   згоду   на 
 
 обов'язковість яких надано Верховною Радою України.

                           Розділ VIII 
 
                 ПРИКІНЦЕВІ ТА ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ

     1. Цей Закон набирає чинності  з  1  липня  2011  року,  крім 
 
 статей 11 і 12, які набирають чинності з 1 січня 2012 року.

     2. У  декларації  про майно,  доходи,  витрати і зобов'язання 
 
 фінансового характеру за 2011 рік відомості про витрати  надаються 
 
 з дня набрання чинності цим Законом.

     3. Кабінету  Міністрів  України  у  тримісячний  строк  з дня 
 
 набрання чинності цим Законом:

     внести на розгляд  Верховної  Ради  України  пропозиції  щодо 
 
 приведення законодавчих актів у відповідність із цим Законом;

     забезпечити прийняття нормативно-правових актів, передбачених 
 
 цим Законом;

     привести свої нормативно-правові акти у відповідність із  цим 
 
 Законом;

     забезпечити приведення   у   відповідність   із  цим  Законом 
 
 нормативно-правових актів міністерств та інших центральних органів 
 
 виконавчої влади.

 Президент України                                      В.ЯНУКОВИЧ

Розділ IV - V

saturn4 — Fri, 01 Jul 2011 11:50:10 GMT

                            Розділ IV 
 
           ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА КОРУПЦІЙНІ ПРАВОПОРУШЕННЯ

     Стаття 21. Види відповідальності за корупційні правопорушення

     1. За  вчинення корупційних правопорушень особи,  зазначені в 
 
 частині  першій   статті   4   цього   Закону,   притягаються   до 
 
 кримінальної,      адміністративної,      цивільно-правової     та 
 
 дисциплінарної відповідальності в установленому законом порядку.

     2. Відомості про осіб, яких притягнуто до відповідальності за 
 
 вчинення  корупційних  правопорушень,  у  триденний  строк  з  дня 
 
 набрання відповідним рішенням суду законної сили,  притягнення  до 
 
 цивільно-правової   відповідальності,  накладення  дисциплінарного 
 
 стягнення заносяться  до  Єдиного  державного  реєстру  осіб,  які 
 
 вчинили  корупційні  правопорушення,  що  формується  та  ведеться 
 
 Міністерством юстиції  України.  Положення  про  Єдиний  державний 
 
 реєстр   осіб,  які  вчинили  корупційні  правопорушення,  порядок 
 
 формування та ведення цього реєстру  затверджується  Міністерством 
 
 юстиції України.

     Стаття 22. Особливості звільнення з роботи осіб, які вчинили 
 
                 корупційні правопорушення

     1. Особа,  щодо якої винесено постанову  про  притягнення  як 
 
 обвинуваченої  у  вчиненні  злочину  у сфері службової діяльності, 
 
 підлягає відстороненню  від  виконання  повноважень  на  посаді  в 
 
 порядку,  визначеному законом, до розгляду справи судом, якщо інше 
 
 не передбачено Конституцією ( 254к/96-ВР ) і законами України.

     Особа, щодо  якої  складено  протокол   про   адміністративне 
 
 корупційне правопорушення,  якщо  інше не передбачено Конституцією 
 
 ( 254к/96-ВР ) і законами  України,  може  бути  відсторонена  від 
 
 виконання  службових  повноважень  за  рішенням  керівника  органу 
 
 (установи,  підприємства,  організації),  в якому вона працює,  до 
 
 закінчення розгляду справи судом.

     У разі  закриття  провадження  у  справі  про адміністративне 
 
 корупційне правопорушення у зв'язку з відсутністю події або складу 
 
 адміністративного   правопорушення   відстороненій  від  виконання 
 
 службових повноважень особі відшкодовується середній заробіток  за 
 
 час вимушеного прогулу, пов'язаного з таким відстороненням.

     2. Дострокове   припинення   повноважень  особи  на  виборній 
 
 посаді,  припинення  повноважень  посадової   особи   на   посаді, 
 
 звільнення,   що  здійснюється  за  рішенням  Президента  України, 
 
 Верховної Ради України,  Кабінету  Міністрів  України,  звільнення 
 
 військової  посадової  особи  з  військової  служби  у  зв'язку  з 
 
 притягненням до відповідальності за корупційне  правопорушення,  а 
 
 також   відсторонення   такої   особи   від   виконання  службових 
 
 повноважень у випадках,  передбачених частиною першою цієї статті, 
 
 здійснюється з  урахуванням особливостей,  визначених Конституцією 
 
 ( 254к/96-ВР ) і законами України.

     Інші особи,   яких    притягнуто    до    кримінальної    або 
 
 адміністративної  відповідальності  за  корупційні правопорушення, 
 
 пов'язані  з  порушенням  обмежень,  передбачених   цим   Законом, 
 
 підлягають  звільненню з відповідних посад у триденний строк з дня 
 
 отримання   органом    державної    влади,    органом    місцевого 
 
 самоврядування,   підприємством,   установою,  організацією  копії 
 
 відповідного судового рішення,  яке набрало  законної  сили,  якщо 
 
 інше не передбачено законом.

     3. Про  звільнення особи з посади у зв'язку з притягненням до 
 
 відповідальності  за  корупційне   правопорушення,   пов'язане   з 
 
 порушенням  обмежень,  передбачених  цим Законом,  керівник органу 
 
 державної влади,  органу місцевого  самоврядування,  підприємства, 
 
 установи,  організації  у триденний строк письмово повідомляє суд, 
 
 який постановив обвинувальний  вирок  або  прийняв  постанову  про 
 
 накладення     адміністративного     стягнення    за    корупційне 
 
 правопорушення,  та  спеціально  уповноважений  центральний  орган 
 
 виконавчої  влади з питань державної служби.  Порядок інформування 
 
 спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої  влади  з 
 
 питань  державної  служби  про  осіб,  уповноважених  на виконання 
 
 функцій держави або  місцевого  самоврядування,  які  звільнені  у 
 
 зв'язку   з   притягненням   до   відповідальності  за  корупційне 
 
 правопорушення, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

     4. З метою виявлення причин  та  умов,  що  сприяли  вчиненню 
 
 корупційного правопорушення або невиконанню вимог цього Закону, за 
 
 поданням  спеціально  уповноваженого  суб'єкта  у  сфері  протидії 
 
 корупції за рішенням керівника органу,  в якому працює особа,  яка 
 
 вчинила таке правопорушення,  проводиться службове розслідування в 
 
 порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

     5. Обмеження  щодо  заборони  особі,  звільненій  з  посади у 
 
 зв'язку  з  притягненням   до   відповідальності   за   корупційне 
 
 правопорушення,  займатися  діяльністю,  пов'язаною  з  виконанням 
 
 функцій  держави,  місцевого   самоврядування,   або   такою,   що 
 
 прирівнюється  до  цієї  діяльності,  встановлюється  виключно  за 
 
 вмотивованим рішенням суду, якщо інше не передбачено законом.

                             Розділ V 
 
            УСУНЕННЯ НАСЛІДКІВ КОРУПЦІЙНИХ ПРАВОПОРУШЕНЬ

     Стаття 23. Відшкодування збитків, шкоди, завданих державі 
 
                 внаслідок вчинення корупційного правопорушення

     1. Збитки,  шкода,   завдані   державі   внаслідок   вчинення 
 
 корупційного    правопорушення,    підлягають    відшкодуванню   в 
 
 установленому законом порядку.

     Стаття 24. Незаконні нормативно-правові акти та правочини

     1. Нормативно-правові  акти,   рішення,   видані   (прийняті) 
 
 внаслідок   вчинення   корупційного  правопорушення,  можуть  бути 
 
 скасовані органом або посадовою особою, уповноваженою на прийняття 
 
 чи скасування відповідних актів, рішень, або визнані незаконними в 
 
 судовому  порядку  за  заявою  заінтересованої   фізичної   особи, 
 
 об'єднання громадян,  юридичної особи, прокурора, органу державної 
 
 влади, органу місцевого самоврядування.

     2. Правочин, укладений внаслідок корупційного правопорушення, 
 
 є нікчемним.

     Стаття 25. Відновлення прав і законних інтересів та 
 
                 відшкодування збитків, шкоди, завданих фізичним та 
 
                 юридичним особам внаслідок вчинення корупційного 
 
                 правопорушення

     1. Фізичні та юридичні особи,  права яких порушено  внаслідок 
 
 вчинення  корупційного правопорушення і яким завдано моральної або 
 
 майнової  шкоди,  збитків,  мають  право  на   відновлення   прав, 
 
 відшкодування збитків, шкоди в установленому законом порядку.

     2. Збитки,   шкода,  завдані  фізичній  або  юридичній  особі 
 
 внаслідок незаконних рішень,  дій або бездіяльності суб'єкта, який 
 
 здійснює    заходи   щодо   запобігання   і   протидії   корупції, 
 
 відшкодовуються  з  Державного  бюджету  України  в  установленому 
 
 законом   порядку.   Держава,  Автономна  Республіка  Крим,  орган 
 
 місцевого самоврядування,  які відшкодували збитки, шкоду, завдану 
 
 незаконним рішенням, діями або бездіяльністю суб'єкта, що здійснює 
 
 заходи  щодо  запобігання  та  протидії  корупції,   мають   право 
 
 зворотної вимоги (регресу) до особи, яка завдала збитків, шкоди, у 
 
 розмірі  виплаченого  відшкодування  (крім  відшкодування  виплат, 
 
 пов'язаних  із  трудовими  відносинами,  відшкодуванням  моральної 
 
 шкоди). 
 
 
 
 Отримано з офіційного джерела - http://zakon1.rada.gov.ua

     Стаття 26. Вилучення незаконно одержаного майна

     1. Кошти  та  інше   майно,   одержані   внаслідок   вчинення 
 
 корупційного  правопорушення,  підлягають  конфіскації за рішенням 
 
 суду в установленому законом  порядку,  а  кошти  у  встановленому 
 
 судом  розмірі  вартості  незаконно  одержаних  послуг  чи пільг - 
 
 стягненню на користь держави.

                            Розділ VI 
 
              КОНТРОЛЬ І НАГЛЯД ЗА ВИКОНАННЯМ ЗАКОНІВ 
 
              У СФЕРІ ЗАПОБІГАННЯ І ПРОТИДІЇ КОРУПЦІЇ

     Стаття 27. Контроль у сфері запобігання і протидії корупції

     1. Верховна Рада України здійснює парламентський  контроль  у 
 
 сфері   запобігання   і  протидії  корупції  в  межах,  визначених 
 
 Конституцією України ( 254к/96-ВР ).

     Інші органи  державної  влади  здійснюють  контроль  у  сфері 
 
 запобігання  та протидії корупції у межах повноважень та у спосіб, 
 
 що передбачені Конституцією ( 254к/96-ВР ) і законами України.

     Стаття 28. Громадський контроль за виконанням законів у сфері 
 
                 запобігання і протидії корупції

     1. Громадський   контроль   за  виконанням  законів  у  сфері 
 
 запобігання і протидії корупції  здійснюється  на  підставі  та  в 
 
 порядку, визначеному законом.

     Стаття 29. Прокурорський нагляд

     1. Нагляд  за  додержанням  законів  у  сфері  запобігання  і 
 
 протидії корупції здійснюється Генеральним прокурором  України  та 
 
 підпорядкованими йому прокурорами.

                            Розділ VII 
 
                     МІЖНАРОДНЕ СПІВРОБІТНИЦТВО

     Стаття 30. Міжнародне співробітництво у сфері запобігання і 
 
                 протидії корупції

     1. Україна  відповідно до укладених нею міжнародних договорів 
 
 здійснює співробітництво у сфері запобігання і протидії корупції з 
 
 іноземними державами,  міжнародними організаціями,  які здійснюють 
 
 заходи щодо запобігання і протидії корупції.

     2. Міжнародна правова  допомога  та  інші  види  міжнародного 
 
 співробітництва    у   справах   про   корупційні   правопорушення 
 
 здійснюються компетентними органами відповідно до законодавства та 
 
 міжнародних договорів України, згоду на обов'язковість яких надано 
 
 Верховною Радою України.

     Стаття 31. Міжнародні договори України у сфері запобігання і 
 
                 протидії корупції

     1. У  разі  якщо  міжнародними  договорами України,  згоду на 
 
 обов'язковість яких надано Верховною  Радою  України,  встановлено 
 
 інші   правила,   ніж   ті,   що  передбачені  законодавством  про 
 
 запобігання   і   протидію   корупції,   застосовуються    правила 
 
 міжнародних договорів.

     Стаття 32. Міжнародний обмін інформацією у сфері запобігання 
 
                 і протидії корупції

     1. Компетентні органи  України  можуть  надавати  відповідним 
 
 органам іноземних держав та одержувати від них інформацію,  у тому 
 
 числі з  обмеженим  доступом,  з  питань  запобігання  і  протидії 
 
 корупції   з   додержанням   вимог  законодавства  та  міжнародних 
 
 договорів України,  згоду на обов'язковість яких надано  Верховною 
 
 Радою України.

     2. Надання  органам  іноземних  держав  інформації  з питань, 
 
 пов'язаних з запобіганням і протидією  корупції,  можливе  лише  в 
 
 разі,  якщо  ці  органи  та відповідний компетентний орган України 
 
 можуть  установити  такий  режим  доступу  до   інформації,   який 
 
 унеможливлює   розкриття   інформації   для   інших  цілей  чи  її 
 
 розголошення   у   будь-який   спосіб,   у   тому   числі   шляхом 
 
 несанкціонованого доступу.

     Стаття 33. Заходи щодо повернення в Україну коштів та іншого 
 
                 майна, одержаних внаслідок корупційних 
 
                 правопорушень, і розпоряджання вилученими коштами 
 
                 та іншим майном, одержаними внаслідок корупційних 
 
                 правопорушень

     1. Україна  здійснює  заходи щодо повернення в Україну коштів 
 
 та іншого майна,  одержаних внаслідок корупційних правопорушень, і 
 
 розпоряджається   цими  коштами  та  іншим  майном  відповідно  до 
 
 законодавства  та  міжнародних   договорів   України,   згоду   на 
 
 обов'язковість яких надано Верховною Радою України.

                           Розділ VIII 
 
                 ПРИКІНЦЕВІ ТА ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ

     1. Цей Закон набирає чинності  з  1  липня  2011  року,  крім 
 
 статей 11 і 12, які набирають чинності з 1 січня 2012 року.

     2. У  декларації  про майно,  доходи,  витрати і зобов'язання 
 
 фінансового характеру за 2011 рік відомості про витрати  надаються 
 
 з дня набрання чинності цим Законом.

     3. Кабінету  Міністрів  України  у  тримісячний  строк  з дня 
 
 набрання чинності цим Законом:

     внести на розгляд  Верховної  Ради  України  пропозиції  щодо 
 
 приведення законодавчих актів у відповідність із цим Законом;

     забезпечити прийняття нормативно-правових актів, передбачених 
 
 цим Законом;

     привести свої нормативно-правові акти у відповідність із  цим 
 
 Законом;

     забезпечити приведення   у   відповідність   із  цим  Законом 
 
 нормативно-правових актів міністерств та інших центральних органів 
 
 виконавчої влади.

 Президент України                                      В.ЯНУКОВИЧ

Розділ III УЧАСТЬ ГРОМАДСЬКОСТІ В ЗАХОДАХ ЩОДО ЗАПОБІГАННЯ І ПРОТИДІЇ КОРУП

saturn4 — Fri, 01 Jul 2011 11:45:52 GMT

                            Розділ III 
 
                   УЧАСТЬ ГРОМАДСЬКОСТІ В ЗАХОДАХ 
 
                ЩОДО ЗАПОБІГАННЯ І ПРОТИДІЇ КОРУПЦІЇ

     Стаття 18. Участь громадськості в заходах щодо запобігання 
 
                 і протидії корупції

     1. Об'єднання    громадян,    їх   члени   або   уповноважені 
 
 представники,  а  також  окремі  громадяни   в   діяльності   щодо 
 
 запобігання,  виявлення  і  протидії  корупційним  правопорушенням 
 
 (крім випадків, коли це віднесено законом до виключної компетенції 
 
 спеціально  уповноважених  суб'єктів  у  сфері  протидії корупції) 
 
 мають право:

     1) повідомляти  про  виявлені  факти   вчинення   корупційних 
 
 правопорушень  спеціально уповноваженим суб'єктам у сфері протидії 
 
 корупції,  іншим органам,  зазначеним у  статті  5  цього  Закону, 
 
 керівництву та колективу підприємства,  установи чи організації, в 
 
 яких були вчинені ці правопорушення, а також громадськості;

     2) запитувати та одержувати від органів  державної  влади  та 
 
 органів   місцевого   самоврядування  в  обсягах  та  порядку,  не 
 
 заборонених законом,  інформацію про діяльність щодо запобігання і 
 
 протидії корупції;

     3) проводити,      замовляти      проведення      громадської 
 
 антикорупційної  експертизи  проектів  нормативно-правових  актів, 
 
 подавати  за  результатами  експертизи  пропозиції  до відповідних 
 
 органів державної влади;

     4) брати участь у парламентських слуханнях та інших заходах з 
 
 питань запобігання і протидії корупції;

     5) вносити пропозиції суб'єктам права законодавчої ініціативи 
 
 щодо  вдосконалення   законодавчого   регулювання   відносин,   що 
 
 виникають у сфері запобігання і протидії корупції;

     6) проводити,  замовляти проведення досліджень,  у тому числі 
 
 наукових,  соціологічних тощо,  з питань  запобігання  і  протидії 
 
 корупції;

     7) проводити  заходи  щодо  інформування  населення  з питань 
 
 запобігання і протидії корупції;

     8) здійснювати громадський контроль за виконанням  законів  у 
 
 сфері  запобігання і протидії корупції,  з використанням при цьому 
 
 таких форм контролю, які не суперечать законодавству.

     2. Об'єднанню громадян,  фізичній,  юридичній особі  не  може 
 
 бути   відмовлено   в   наданні  доступу  до  інформації  стосовно 
 
 компетенції суб'єктів,  які здійснюють заходи щодо  запобігання  і 
 
 протидії   корупції,   а   також  стосовно  основних  напрямів  їх 
 
 діяльності.  Така інформація надається  в  порядку,  встановленому 
 
 законом.

     3. Законопроекти  та проекти інших нормативно-правових актів, 
 
 що  передбачають  надання   пільг,   переваг   окремим   суб'єктам 
 
 господарювання, а також делегування повноважень органів виконавчої 
 
 влади  або  органів   місцевого   самоврядування,   з   метою   їх 
 
 громадського  обговорення  розміщуються  на  офіційних  веб-сайтах 
 
 органів  державної   влади,   органів   місцевого   самоврядування 
 
 невідкладно,  але  не пізніше дня,  наступного за днем їх внесення 
 
 належним суб'єктом  до  відповідного  органу  державної  влади  чи 
 
 органу місцевого самоврядування.

     4. Органи  державної влади та органи місцевого самоврядування 
 
 узагальнюють результати громадського обговорення законопроектів та 
 
 проектів  інших  нормативно-правових актів,  передбачених частиною 
 
 третьою  цієї  статті,  та  оприлюднюють  їх  у  засобах   масової 
 
 інформації.

     Стаття 19. Інформування громадськості про заходи щодо 
 
                 запобігання і протидії корупції

     1. Спеціально уповноважені суб'єкти у сфері протидії корупції 
 
 зобов'язані  щороку  не пізніше 10 лютого оприлюднювати інформацію 
 
 про вжиті заходи щодо протидії корупції та про  осіб,  притягнутих 
 
 до відповідальності за вчинення корупційних правопорушень.

     2. Спеціально  уповноважений  орган  з питань антикорупційної 
 
 політики щороку  не  пізніше  15  квітня  готує  та  оприлюднює  у 
 
 визначеному   Кабінетом   Міністрів   України   порядку  звіт  про 
 
 результати  проведення  заходів  щодо   запобігання   і   протидії 
 
 корупції.

     У звіті мають відображатися такі відомості:

     1) статистичні  дані  про  результати  діяльності  спеціально 
 
 уповноважених суб'єктів у сфері протидії корупції  з  обов'язковим 
 
 зазначенням таких даних:

     а) кількість   осіб,   щодо   яких   винесено  постанови  про 
 
 притягнення як обвинуваченого та складено протоколи  про  вчинення 
 
 адміністративних корупційних правопорушень;

     б) кількість   осіб,   щодо   яких   набрав   законної   сили 
 
 обвинувальний вирок суду  та  на  яких  накладено  адміністративне 
 
 стягнення за корупційне правопорушення;

     в) відомості окремо за категоріями осіб, зазначених у частині 
 
 першій статті 4 цього Закону,  і  за  видами  відповідальності  за 
 
 корупційні правопорушення;

     г) відомості     про     розмір     завданих     корупційними 
 
 правопорушеннями збитків, стан та обсяги їх відшкодування;

     2) узагальнені результати антикорупційної експертизи проектів 
 
 нормативно-правових актів;

     3) інформація  про  результати  виконання  органами державної 
 
 влади заходів щодо запобігання та протидії корупції,  у тому числі 
 
 в рамках міжнародного співробітництва;

     4) результати   соціологічних   досліджень,   що  проводяться 
 
 державними та недержавними науково-дослідними установами, з питань 
 
 поширення корупції;

     5) інформація  про  стан  реалізації  визначеної  Президентом 
 
 України антикорупційної стратегії.

     Стаття 20. Державний захист осіб, які надають допомогу в 
 
                 запобіганні і протидії корупції

     1. Особи,  які  надають  допомогу  в  запобіганні  і протидії 
 
 корупції,  перебувають під захистом  держави.  Держава  забезпечує 
 
 здійснення        правоохоронними        органами        правових, 
 
 організаційно-технічних та інших заходів,  спрямованих  на  захист 
 
 від протиправних посягань на життя,  здоров'я, житло та інше майно 
 
 осіб,  які надають допомогу в запобіганні і протидії  корупції,  а 
 
 також близьких їм осіб.

     2. Державний захист осіб,  які надають допомогу в запобіганні 
 
 і протидії корупції,  здійснюється відповідно  до  Закону  України 
 
 "Про забезпечення безпеки осіб,  які беруть участь у кримінальному 
 
 судочинстві" ( 3782-12 ).

                            Розділ IV 
 
           ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА КОРУПЦІЙНІ ПРАВОПОРУШЕННЯ

     Стаття 21. Види відповідальності за корупційні правопорушення

     1. За  вчинення корупційних правопорушень особи,  зазначені в 
 
 частині  першій   статті   4   цього   Закону,   притягаються   до 
 
 кримінальної,      адміністративної,      цивільно-правової     та 
 
 дисциплінарної відповідальності в установленому законом порядку.

     2. Відомості про осіб, яких притягнуто до відповідальності за 
 
 вчинення  корупційних  правопорушень,  у  триденний  строк  з  дня 
 
 набрання відповідним рішенням суду законної сили,  притягнення  до 
 
 цивільно-правової   відповідальності,  накладення  дисциплінарного 
 
 стягнення заносяться  до  Єдиного  державного  реєстру  осіб,  які 
 
 вчинили  корупційні  правопорушення,  що  формується  та  ведеться 
 
 Міністерством юстиції  України.  Положення  про  Єдиний  державний 
 
 реєстр   осіб,  які  вчинили  корупційні  правопорушення,  порядок 
 
 формування та ведення цього реєстру  затверджується  Міністерством 
 
 юстиції України.

     Стаття 22. Особливості звільнення з роботи осіб, які вчинили 
 
                 корупційні правопорушення

     1. Особа,  щодо якої винесено постанову  про  притягнення  як 
 
 обвинуваченої  у  вчиненні  злочину  у сфері службової діяльності, 
 
 підлягає відстороненню  від  виконання  повноважень  на  посаді  в 
 
 порядку,  визначеному законом, до розгляду справи судом, якщо інше 
 
 не передбачено Конституцією ( 254к/96-ВР ) і законами України.

     Особа, щодо  якої  складено  протокол   про   адміністративне 
 
 корупційне правопорушення,  якщо  інше не передбачено Конституцією 
 
 ( 254к/96-ВР ) і законами  України,  може  бути  відсторонена  від 
 
 виконання  службових  повноважень  за  рішенням  керівника  органу 
 
 (установи,  підприємства,  організації),  в якому вона працює,  до 
 
 закінчення розгляду справи судом.

     У разі  закриття  провадження  у  справі  про адміністративне 
 
 корупційне правопорушення у зв'язку з відсутністю події або складу 
 
 адміністративного   правопорушення   відстороненій  від  виконання 
 
 службових повноважень особі відшкодовується середній заробіток  за 
 
 час вимушеного прогулу, пов'язаного з таким відстороненням.

     2. Дострокове   припинення   повноважень  особи  на  виборній 
 
 посаді,  припинення  повноважень  посадової   особи   на   посаді, 
 
 звільнення,   що  здійснюється  за  рішенням  Президента  України, 
 
 Верховної Ради України,  Кабінету  Міністрів  України,  звільнення 
 
 військової  посадової  особи  з  військової  служби  у  зв'язку  з 
 
 притягненням до відповідальності за корупційне  правопорушення,  а 
 
 також   відсторонення   такої   особи   від   виконання  службових 
 
 повноважень у випадках,  передбачених частиною першою цієї статті, 
 
 здійснюється з  урахуванням особливостей,  визначених Конституцією 
 
 ( 254к/96-ВР ) і законами України.

     Інші особи,   яких    притягнуто    до    кримінальної    або 
 
 адміністративної  відповідальності  за  корупційні правопорушення, 
 
 пов'язані  з  порушенням  обмежень,  передбачених   цим   Законом, 
 
 підлягають  звільненню з відповідних посад у триденний строк з дня 
 
 отримання   органом    державної    влади,    органом    місцевого 
 
 самоврядування,   підприємством,   установою,  організацією  копії 
 
 відповідного судового рішення,  яке набрало  законної  сили,  якщо 
 
 інше не передбачено законом.

     3. Про  звільнення особи з посади у зв'язку з притягненням до 
 
 відповідальності  за  корупційне   правопорушення,   пов'язане   з 
 
 порушенням  обмежень,  передбачених  цим Законом,  керівник органу 
 
 державної влади,  органу місцевого  самоврядування,  підприємства, 
 
 установи,  організації  у триденний строк письмово повідомляє суд, 
 
 який постановив обвинувальний  вирок  або  прийняв  постанову  про 
 
 накладення     адміністративного     стягнення    за    корупційне 
 
 правопорушення,  та  спеціально  уповноважений  центральний  орган 
 
 виконавчої  влади з питань державної служби.  Порядок інформування 
 
 спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої  влади  з 
 
 питань  державної  служби  про  осіб,  уповноважених  на виконання 
 
 функцій держави або  місцевого  самоврядування,  які  звільнені  у 
 
 зв'язку   з   притягненням   до   відповідальності  за  корупційне 
 
 правопорушення, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

     4. З метою виявлення причин  та  умов,  що  сприяли  вчиненню 
 
 корупційного правопорушення або невиконанню вимог цього Закону, за 
 
 поданням  спеціально  уповноваженого  суб'єкта  у  сфері  протидії 
 
 корупції за рішенням керівника органу,  в якому працює особа,  яка 
 
 вчинила таке правопорушення,  проводиться службове розслідування в 
 
 порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

     5. Обмеження  щодо  заборони  особі,  звільненій  з  посади у 
 
 зв'язку  з  притягненням   до   відповідальності   за   корупційне 
 
 правопорушення,  займатися  діяльністю,  пов'язаною  з  виконанням 
 
 функцій  держави,  місцевого   самоврядування,   або   такою,   що 
 
 прирівнюється  до  цієї  діяльності,  встановлюється  виключно  за 
 
 вмотивованим рішенням суду, якщо інше не передбачено законом.

                             Розділ V 
 
            УСУНЕННЯ НАСЛІДКІВ КОРУПЦІЙНИХ ПРАВОПОРУШЕНЬ

     Стаття 23. Відшкодування збитків, шкоди, завданих державі 
 
                 внаслідок вчинення корупційного правопорушення

     1. Збитки,  шкода,   завдані   державі   внаслідок   вчинення 
 
 корупційного    правопорушення,    підлягають    відшкодуванню   в 
 
 установленому законом порядку.

     Стаття 24. Незаконні нормативно-правові акти та правочини

     1. Нормативно-правові  акти,   рішення,   видані   (прийняті) 
 
 внаслідок   вчинення   корупційного  правопорушення,  можуть  бути 
 
 скасовані органом або посадовою особою, уповноваженою на прийняття 
 
 чи скасування відповідних актів, рішень, або визнані незаконними в 
 
 судовому  порядку  за  заявою  заінтересованої   фізичної   особи, 
 
 об'єднання громадян,  юридичної особи, прокурора, органу державної 
 
 влади, органу місцевого самоврядування.

     2. Правочин, укладений внаслідок корупційного правопорушення, 
 
 є нікчемним.

     Стаття 25. Відновлення прав і законних інтересів та 
 
                 відшкодування збитків, шкоди, завданих фізичним та 
 
                 юридичним особам внаслідок вчинення корупційного 
 
                 правопорушення

     1. Фізичні та юридичні особи,  права яких порушено  внаслідок 
 
 вчинення  корупційного правопорушення і яким завдано моральної або 
 
 майнової  шкоди,  збитків,  мають  право  на   відновлення   прав, 
 
 відшкодування збитків, шкоди в установленому законом порядку.

     2. Збитки,   шкода,  завдані  фізичній  або  юридичній  особі 
 
 внаслідок незаконних рішень,  дій або бездіяльності суб'єкта, який 
 
 здійснює    заходи   щодо   запобігання   і   протидії   корупції, 
 
 відшкодовуються  з  Державного  бюджету  України  в  установленому 
 
 законом   порядку.   Держава,  Автономна  Республіка  Крим,  орган 
 
 місцевого самоврядування,  які відшкодували збитки, шкоду, завдану 
 
 незаконним рішенням, діями або бездіяльністю суб'єкта, що здійснює 
 
 заходи  щодо  запобігання  та  протидії  корупції,   мають   право 
 
 зворотної вимоги (регресу) до особи, яка завдала збитків, шкоди, у 
 
 розмірі  виплаченого  відшкодування  (крім  відшкодування  виплат, 
 
 пов'язаних  із  трудовими  відносинами,  відшкодуванням  моральної 
 
 шкоди). 
 
 
 
 Отримано з офіційного джерела - http://zakon1.rada.gov.ua

     Стаття 26. Вилучення незаконно одержаного майна

     1. Кошти  та  інше   майно,   одержані   внаслідок   вчинення 
 
 корупційного  правопорушення,  підлягають  конфіскації за рішенням 
 
 суду в установленому законом  порядку,  а  кошти  у  встановленому 
 
 судом  розмірі  вартості  незаконно  одержаних  послуг  чи пільг - 
 
 стягненню на користь держави.

Розділ II Про засади запобігання і протидії корупції

saturn4 — Fri, 01 Jul 2011 11:39:54 GMT

                            Розділ II 
 
                 ЗАХОДИ, СПРЯМОВАНІ НА ЗАПОБІГАННЯ 
 
                        І ПРОТИДІЮ КОРУПЦІЇ

     Стаття 6. Обмеження щодо використання службового становища

     1. Особам,  зазначеним  у пунктах 1-3 частини першої статті 4 
 
 цього  Закону,   забороняється   використовувати   свої   службові 
 
 повноваження  та  пов'язані  з  цим  можливості  з метою одержання 
 
 неправомірної    вигоди    або    у    зв'язку    з     прийняттям 
 
 обіцянки/пропозиції  такої  вигоди для себе чи інших осіб,  у тому 
 
 числі:

     1) неправомірно  сприяти  фізичним  або  юридичним  особам  у 
 
 здійсненні  ними  господарської  діяльності,  одержанні  субсидій, 
 
 субвенцій,  дотацій, кредитів, пільг, укладанні контрактів (у тому 
 
 числі на закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти);

     2) неправомірно сприяти призначенню на посаду особи;

     3) неправомірно  втручатися  в  діяльність  органів державної 
 
 влади, органів місцевого самоврядування або посадових осіб;

     4) неправомірно  надавати  перевагу  фізичним  або  юридичним 
 
 особам    у    зв'язку    з    підготовкою    проектів,   виданням 
 
 нормативно-правових  актів  та прийняттям  рішень,   затвердженням 
 
 (погодженням) висновків.

     Стаття 7. Обмеження щодо сумісництва та суміщення з іншими 
 
                видами діяльності

     1. Особам,  зазначеним у пункті 1  частини  першої  статті  4 
 
 цього Закону, забороняється:

     1) займатися іншою оплачуваною або підприємницькою діяльністю 
 
 (крім  викладацької,  наукової  і  творчої  діяльності,   медичної 
 
 практики, інструкторської та суддівської практики із спорту), якщо 
 
 інше не передбачено  Конституцією  (  254к/96-ВР  )  або  законами 
 
 України;

     2) входити  до  складу  органу  управління чи наглядової ради 
 
 підприємства або організації,  що має на меті  одержання  прибутку 
 
 (крім випадків, коли особи здійснюють функції з управління акціями 
 
 (частками,  паями), що належать державі чи територіальній громаді, 
 
 та представляють інтереси держави чи територіальної громади в раді 
 
 товариства (спостережній раді),  ревізійній комісії господарського 
 
 товариства), якщо  інше не передбачено Конституцією ( 254к/96-ВР ) 
 
 або законами України.

     2. У разі якщо Конституцією ( 254к/96-ВР ) і законами України 
 
 для   окремих   посад   встановлено   спеціальні   обмеження  щодо 
 
 сумісництва  та  суміщення  з  іншими  видами  діяльності,  то  їх 
 
 додержання забезпечується за спеціальними процедурами.

     3. Обмеження,  передбачені  частиною  першою цієї статті,  не 
 
 поширюються на  депутатів  Верховної  Ради  Автономної  Республіки 
 
 Крим,  депутатів  місцевих  рад  (крім  тих,  які  здійснюють свої 
 
 повноваження у відповідній раді на постійній основі), членів Вищої 
 
 ради  юстиції  (крім  тих,  які  працюють  у Вищій раді юстиції на 
 
 постійній основі), народних засідателів і присяжних.

     Стаття 8. Обмеження щодо одержання дарунків (пожертв)

     1. Особам,  зазначеним у пункті  1  та  підпунктах  "а",  "б" 
 
 пункту  2  частини  першої  статті  4 цього Закону,  забороняється 
 
 безпосередньо або через інших осіб одержувати  дарунки  (пожертви) 
 
 від юридичних або фізичних осіб:

     1) за рішення, дії чи бездіяльність в інтересах дарувальника, 
 
 що приймаються, вчиняються як безпосередньо такою особою, так і за 
 
 її сприяння іншими посадовими особами та органами;

     2) якщо  особа,  яка  дарує  (здійснює)  дарунок  (пожертву), 
 
 перебуває в підпорядкуванні такої особи.

     2. Особи,  зазначені  у  пункті  1  та  підпунктах  "а",  "б" 
 
 пункту 2  частини  першої  статті 4 цього Закону,  можуть приймати 
 
 дарунки,   які   відповідають   загальновизнаним   уявленням   про 
 
 гостинність,  та  пожертви,  крім випадків,  передбачених частиною 
 
 першою цієї статті,  якщо вартість  таких  дарунків  (пожертв)  не 
 
 перевищує 50 відсотків мінімальної заробітної плати,  встановленої 
 
 на  день  прийняття  дарунка  (пожертви),  одноразово,  а  сукупна 
 
 вартість  таких  дарунків  (пожертв),  отриманих  з одного джерела 
 
 протягом року, - однієї мінімальної заробітної плати, встановленої 
 
 на 1 січня поточного року.

     Передбачене цією  частиною  обмеження  щодо вартості дарунків 
 
 (пожертв) не поширюється на дарунки (пожертви), які:

     1) даруються (здійснюються) близькими особами;

     2) одержуються як загальнодоступні знижки на товари, послуги, 
 
 загальнодоступні виграші, призи, премії, бонуси.

     3. Дарунки,  одержані  особами,  зазначеними  у  пункті  1 та 
 
 підпунктах "а", "б" пункту 2 частини першої статті 4 цього Закону, 
 
 як подарунки державі,  Автономній Республіці Крим,  територіальній 
 
 громаді,  державним або комунальним установам чи  організаціям,  є 
 
 відповідно  державною  або  комунальною  власністю  і  передаються 
 
 органу,  установі чи організації у порядку,  визначеному Кабінетом 
 
 Міністрів України.

     Стаття 9. Обмеження щодо роботи близьких осіб

     1. Особи,  зазначені  у  підпунктах "а",  "в"-"ж" пункту 1 та 
 
 підпункті "а" пункту 2 частини першої статті 4  цього  Закону,  не 
 
 можуть мати у безпосередньому підпорядкуванні близьких їм осіб або 
 
 бути  безпосередньо  підпорядкованими  у  зв'язку   з   виконанням 
 
 повноважень близьким їм особам.

     Особи, зазначені  у  підпунктах  "а",  "в"-"ж"  пункту  1  та 
 
 підпункті "а" пункту 2  частини  першої  статті  4  цього  Закону, 
 
 зобов'язані повідомити керівництво органу,  на посаду в якому вони 
 
 претендують, про працюючих у цьому органі близьких їм осіб.

     Положення абзаців  першого  та  другого   цієї   частини   не 
 
 поширюються на:

     1) народних засідателів і присяжних;

     2) близьких   осіб,  які  безпосередньо  підпорядковані  один 
 
 одному у зв'язку з перебуванням кожного з них на виборній посаді;

     3) осіб,  які  працюють  у  сільській  місцевості,   гірських 
 
 населених пунктах;

     4) осіб,  які  працюють  в  галузі освіти,  науки,  культури, 
 
 охорони здоров'я, фізичної культури та спорту;

     5) інших осіб, визначених законом.

     2. У разі виникнення обставин,  що порушують  вимоги  частини 
 
 першої  цієї статті,  відповідні особи,  близькі їм особи вживають 
 
 заходів щодо усунення таких обставин у п'ятнадцятиденний строк.

     Якщо в зазначений строк ці обставини добровільно не  усунуто, 
 
 відповідні  особи  або близькі їм особи в місячний строк з моменту 
 
 виникнення обставин підлягають переведенню в установленому порядку 
 
 на іншу посаду, що виключає безпосереднє підпорядкування.

     У разі неможливості такого переведення особа, яка перебуває у 
 
 підпорядкуванні, підлягає звільненню із займаної посади.

     3. Особам,  зазначеним у підпунктах "а",  "в"-"ж" пункту 1 та 
 
 підпункті  "а" пункту 2 частини першої статті 4 цього Закону (крім 
 
 народних засідателів і присяжних),  забороняється брати  участь  у 
 
 роботі   колегіальних   органів   під  час  розгляду  питань  щодо 
 
 призначення на посаду близьких їм осіб та у будь-який інший спосіб 
 
 впливати на прийняття такого рішення.

     Стаття 10. Обмеження щодо осіб, які звільнилися з посад або 
 
                 припинили діяльність, пов'язану з виконанням 
 
                 функцій  держави, місцевого самоврядування

     1. Особам,  уповноваженим  на  виконання  функцій держави або 
 
 місцевого самоврядування,  зазначеним у пункті  1  частини  першої 
 
 статті  4  цього Закону,  які звільнилися з посади або іншим чином 
 
 припинили діяльність,  пов'язану з виконанням функцій держави  або 
 
 місцевого  самоврядування,  протягом  року  з  дня  її  припинення 
 
 забороняється:

     1) укладати  трудові   договори   (контракти)   або   вчиняти 
 
 правочини  у  сфері  підприємницької  діяльності з підприємствами, 
 
 установами чи організаціями незалежно від  форми  власності,  якщо 
 
 особи,  зазначені в абзаці першому цієї частини,  протягом року до 
 
 дня   припинення   виконання   функцій   держави   або   місцевого 
 
 самоврядування  здійснювали  повноваження з контролю,  нагляду або 
 
 підготовки чи прийняття відповідних  рішень  щодо  діяльності  цих 
 
 підприємств, установ чи організацій;

     2) розголошувати  або  використовувати в інший спосіб у своїх 
 
 інтересах інформацію,  яка стала їм відома у зв'язку з  виконанням 
 
 службових повноважень, крім випадків, установлених законом;

     3) представляти  інтереси  будь-якої  особи у справах (у тому 
 
 числі в тих,  що розглядаються в судах),  в яких іншою стороною  є 
 
 орган (органи), в якому (яких) вони працювали.

     Стаття 11. Спеціальна перевірка щодо осіб,які претендують на 
 
                 зайняття посад, пов'язаних із  виконанням функцій 
 
                 держави або місцевого самоврядування

     {  Стаття  11 набирає чинності з 1 січня 2012 року - див. п.1 
 
 розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону }

     1. Стосовно   осіб,   які   претендують  на  зайняття  посад, 
 
 зазначених у пункті 1 частини першої статті 4 цього  Закону  (крім 
 
 кандидатів  на  пост  Президента  України,  кандидатів  у  народні 
 
 депутати України,  кандидатів у депутати Верховної Ради Автономної 
 
 Республіки  Крим,  місцевих рад та на посади сільських,  селищних, 
 
 міських голів),  проводиться спеціальна перевірка,  у  тому  числі 
 
 щодо відомостей, поданих особисто.

     Організація проведення  спеціальної перевірки покладається на 
 
 керівника (заступника керівника) органу  державної  влади,  органу 
 
 місцевого  самоврядування,  на  зайняття  посади в якому претендує 
 
 особа, крім випадків, установлених законом.

     До проведення спеціальної  перевірки  залучаються  спеціально 
 
 уповноважені суб'єкти   у   сфері  протидії  корупції,  а  в  разі 
 
 потреби - інші центральні органи виконавчої влади.

     2. Спеціальній перевірці підлягають відомості про особу,  яка 
 
 претендує на зайняття посади, зазначеної в пункті 1 частини першої 
 
 статті 4 цього Закону (крім кандидатів на пост Президента України, 
 
 кандидатів  у  народні  депутати  України,  кандидатів  у депутати 
 
 Верховної Ради Автономної Республіки  Крим,  місцевих  рад  та  на 
 
 посади сільських, селищних, міських голів), зокрема щодо:

     1) притягнення особи до кримінальної відповідальності, в тому 
 
 числі  за  корупційні  правопорушення,  наявності  судимості,   її 
 
 зняття, погашення;

     2) факту,    що    особа    піддана,    піддавалася    раніше 
 
 адміністративним стягненням за корупційні правопорушення;

     3) достовірності  відомостей,  зазначених  у  декларації  про 
 
 майно, доходи,   витрати   і  зобов'язання  фінансового  характеру 
 
 ( 3206а-17 );

     4) наявності в особи корпоративних прав;

     5) стану   здоров'я,  освіти,  наявності  наукового  ступеня, 
 
 вченого звання, підвищення кваліфікації.

     3. Спеціальна перевірка проводиться у п'ятнадцятиденний строк 
 
 за письмовою згодою особи, яка претендує на зайняття посади.

     У разі  ненадання особою такої згоди питання щодо призначення 
 
 її на посаду не розглядається.

     У разі встановлення  за  результатами  спеціальної  перевірки 
 
 факту  подання  претендентом  на посаду неправдивих відомостей про 
 
 себе посадова  особа  (орган),  яка  (який)  здійснює  призначення 
 
 (обрання)  на  цю  посаду,  відмовляє  претенденту  у  призначенні 
 
 (обранні)  на  посаду,  а  також  протягом  трьох   робочих   днів 
 
 повідомляє  про виявлений факт правоохоронні органи для реагування 
 
 в  установленому  законом  порядку,  крім   випадків,   визначених 
 
 законом.

     Рішення про  відмову  у  призначенні  (обранні)  на  посаду з 
 
 підстави,  зазначеної в абзаці третьому цієї  частини,  може  бути 
 
 оскаржено до суду.

     Порядок організації    проведення    спеціальної    перевірки 
 
 затверджується Президентом України.

     4. Для проведення спеціальної перевірки особа,  яка претендує 
 
 на зайняття посади, подає до відповідного органу:

     1) письмову згоду на проведення спеціальної перевірки;

     2) автобіографію;

     3) копію документа, який посвідчує особу;

     4) декларацію  про  майно,  доходи,  витрати  і  зобов'язання 
 
 фінансового характеру  за  минулий рік за формою ( 3206а-17 ),  що 
 
 додається до цього Закону;

     5) копії  документів  про  освіту,  вчені  звання  та наукові 
 
 ступені;

     6) медичну довідку про стан здоров'я за формою,  затвердженою 
 
 Міністерством охорони здоров'я України;

     7) копію  військового  квитка  (для  військовослужбовців  або 
 
 військовозобов'язаних);

     8) довідку про допуск до  державної  таємниці  (у  разі  його 
 
 наявності).

     5. Після  одержання  письмової згоди особи,  яка претендує на 
 
 зайняття посади,  на проведення спеціальної  перевірки  орган,  на 
 
 посаду в якому претендує особа, не пізніше наступного дня надсилає 
 
 до  відповідних  органів  державної  влади,  до  компетенції  яких 
 
 належить проведення спеціальної перевірки відомостей, передбачених 
 
 у частині другій цієї статті,  запит про перевірку відомостей щодо 
 
 особи, яка претендує на зайняття відповідної посади.

     Запит підписує  керівник органу,  на посаду в якому претендує 
 
 особа,  а в разі його відсутності - особа,  яка виконує  обов'язки 
 
 керівника,  або  один  з  його заступників відповідно до розподілу 
 
 функціональних обов'язків.

     До запиту додаються копії документів,  зазначених  у  частині 
 
 четвертій цієї статті.

     6. Інформація про результати спеціальної перевірки, підписана 
 
 керівником  органу,  що  здійснював  перевірку,  а  в  разі   його 
 
 відсутності - особою,  яка виконує його обов'язки, або заступником 
 
 керівника   органу   відповідно   до   розподілу    функціональних 
 
 обов'язків,  подається до органу, який надіслав відповідний запит, 
 
 у семиденний строк з дати надходження запиту.

     Орган, на  посаду  в  якому  претендує  особа,  на   підставі 
 
 одержаної  інформації  готує  довідку  про  результати спеціальної 
 
 перевірки.

     Особи, щодо яких проведена спеціальна перевірка,  мають право 
 
 на ознайомлення з довідкою про результати спеціальної перевірки та 
 
 в разі незгоди з результатами перевірки можуть подавати зазначеним 
 
 органам свої зауваження у письмовій формі.

     7. Інформація   про   результати   спеціальної  перевірки  та 
 
 документи щодо її  проведення  є  конфіденційними,  якщо  вони  не 
 
 містять   відомостей,   що   становлять  державну  таємницю.  Такі 
 
 документи зберігаються  в  порядку,  встановленому  відповідно  до 
 
 закону.

З А К О Н У К Р А Ї Н И Про засади запобігання і протидії корупції

saturn4 — Fri, 01 Jul 2011 11:13:50 GMT

                   
  
                    З А К О Н   У К Р А Ї Н И 
 
 
 
 
            Про засади запобігання і протидії корупції 
 
  
 
 
 
 
     Цей Закон  визначає  основні  засади  запобігання  і протидії 
 
 корупції в  публічній  і  приватній  сферах  суспільних  відносин, 
 
 відшкодування     завданої    внаслідок    вчинення    корупційних 
 
 правопорушень збитків, шкоди, поновлення порушених прав, свобод чи 
 
 інтересів   фізичних  осіб,  прав  чи  інтересів  юридичних  осіб, 
 
 інтересів держави. 
 
 
 
 
                             Розділ I 
 
                         ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ 
 
 
 
 
     Стаття 1. Визначення термінів 
 
 
 
 
     1. У цьому Законі терміни вживаються в такому значенні: 
 
 
 
 
     безпосереднє     підпорядкування     -    відносини    прямої 
 
 організаційної або правової  залежності  підлеглої  особи  від  її 
 
 керівника,  в  тому  числі  через  вирішення  (участь у вирішенні) 
 
 питань прийняття на  роботу,  звільнення  з  роботи,  застосування 
 
 заохочень,  дисциплінарних стягнень,  надання вказівок,  доручень, 
 
 контролю за їх виконанням; 
 
 
 
 
     близькі особи - подружжя, діти, батьки, рідні брати і сестри, 
 
 дід,  баба,  онуки,  усиновлювачі, усиновлені, а також інші особи, 
 
 які спільно проживають, пов'язані спільним побутом і мають взаємні 
 
 права  та  обов'язки  із  суб'єктом,  зазначеним  у частині першій 
 
 статті 4 цього Закону; 
 
 
 
 
     конфлікт інтересів - суперечність між  особистими  інтересами 
 
 особи   та  її  службовими  повноваженнями,  наявність  якої  може 
 
 вплинути на об'єктивність або неупередженість прийняття рішень,  а 
 
 також  на  вчинення чи невчинення дій під час виконання наданих їй 
 
 службових повноважень; 
 
 
 
 
     корупційне правопорушення - умисне діяння,  що містить ознаки 
 
 корупції,  вчинене  особою,  зазначеною  у частині першій статті 4 
 
 цього   Закону,   за   яке   законом   установлено    кримінальну, 
 
 адміністративну,       цивільно-правову      та      дисциплінарну 
 
 відповідальність; 
 
 
 
 
     корупція - використання особою,  зазначеною в частині  першій 
 
 статті  4  цього  Закону,  наданих  їй  службових  повноважень  та 
 
 пов'язаних із цим  можливостей  з  метою  одержання  неправомірної 
 
 вигоди  або прийняття обіцянки/пропозиції такої вигоди для себе чи 
 
 інших  осіб  або   відповідно   обіцянка/пропозиція   чи   надання 
 
 неправомірної  вигоди особі,  зазначеній в частині першій статті 4 
 
 цього Закону,  або на її вимогу іншим фізичним чи юридичним особам 
 
 з  метою схилити цю особу до протиправного використання наданих їй 
 
 службових повноважень та пов'язаних із цим можливостей; 
 
 
 
 
     неправомірна вигода - грошові кошти або інше майно, переваги, 
 
 пільги,  послуги,  нематеріальні активи,  що їх без законних на те 
 
 підстав обіцяють,  пропонують, надають або одержують безоплатно чи 
 
 за ціною, нижчою за мінімальну ринкову; 
 
 
 
 
     члени сім'ї  -  особи,  які  перебувають у шлюбі,  їхні діти, 
 
 особи,  які перебувають під опікою і піклуванням,  інші особи, які 
 
 спільно  проживають,  пов'язані  спільним  побутом,  мають взаємні 
 
 права та обов'язки,  у тому числі особи,  які спільно  проживають, 
 
 але не перебувають у шлюбі. 
 
 
 
 
     Стаття 2. Законодавство у сфері запобігання і протидії 
 
                корупції 
 
 
 
 
     1. Відносини,  що виникають у сфері  запобігання  і  протидії 
 
 корупції,  регулюються цим Законом, іншими законами і міжнародними 
 
 договорами України,  згоду на обов'язковість яких надано Верховною 
 
 Радою   України,   а  також  прийнятими  на  їх  виконання  іншими 
 
 нормативно-правовими актами. 
 
 
 
 
     2. Дія цього Закону та передбачені ним обмеження  поширюються 
 
 на всіх осіб, визначених суб'єктами відповідальності за корупційні 
 
 правопорушення, у межах, установлених цим Законом. 
 
 
 
 
     Стаття 3. Основні принципи запобігання і протидії корупції 
 
 
 
 
     1. Діяльність із запобігання і протидії корупції  ґрунтується 
 
 на принципах: 
 
 
 
 
     верховенства права; 
 
 
 
 
     законності; 
 
 
 
 
     комплексного здійснення         правових,         політичних, 
 
 соціально-економічних, інформаційних та інших заходів; 
 
 
 
 
     пріоритетності запобіжних заходів; 
 
 
 
 
     невідворотності відповідальності  за   вчинення   корупційних 
 
 правопорушень; 
 
 
 
 
     відкритості та  прозорості діяльності органів державної влади 
 
 та органів місцевого самоврядування; 
 
 
 
 
     участі громадськості у заходах щодо  запобігання  і  протидії 
 
 корупції,   державного   захисту  осіб,  які  надають  допомогу  у 
 
 здійсненні таких заходів; 
 
 
 
 
     забезпечення відновлення порушених прав і законних інтересів, 
 
 відшкодування     збитків,     шкоди,     завданої     корупційним 
 
 правопорушенням. 
 
 
 
 
     Стаття 4. Суб'єкти відповідальності за корупційні 
 
                правопорушення 
 
 
 
 
     1. Суб'єктами  відповідальності  за корупційні правопорушення 
 
 є: 
 
 
 
 
     1) особи,  уповноважені  на  виконання  функцій  держави  або 
 
 місцевого самоврядування: 
 
 
 
 
     а) Президент  України,  Голова  Верховної Ради України,  його 
 
 Перший заступник та  заступник,  Прем'єр-міністр  України,  Перший 
 
 віце-прем'єр-міністр   України,   віце-прем'єр-міністри   України, 
 
 міністри, інші керівники центральних органів виконавчої влади, які 
 
 не входять до складу Кабінету Міністрів України, та їх заступники, 
 
 Голова  Служби  безпеки  України,  Генеральний  прокурор  України, 
 
 Голова  Національного  банку  України,  Голова  Рахункової палати, 
 
 Уповноважений  Верховної  Ради  України  з  прав  людини,   Голова 
 
 Верховної  Ради Автономної Республіки Крим,  Голова Ради міністрів 
 
 Автономної Республіки Крим; 
 
 
 
 
     б) народні  депутати   України,   депутати   Верховної   Ради 
 
 Автономної Республіки Крим, депутати місцевих рад; 
 
 
 
 
     в) державні     службовці,     посадові    особи    місцевого 
 
 самоврядування; 
 
 
 
 
     г) військові посадові особи Збройних  Сил  України  та  інших 
 
 утворених відповідно до законів військових формувань; 
 
 
 
 
     ґ) судді Конституційного Суду України, інші професійні судді, 
 
 Голова,  члени,  дисциплінарні  інспектори  Вищої  кваліфікаційної 
 
 комісії суддів України,  службові особи секретаріату цієї Комісії, 
 
 Голова,  заступник Голови,  секретарі секцій Вищої ради юстиції, а 
 
 також інші члени Вищої ради юстиції, народні засідателі і присяжні 
 
 (під час виконання ними цих функцій); 
 
 
 
 
     д) особи рядового і начальницького складу органів  внутрішніх 
 
 справ,   державної   кримінально-виконавчої   служби,  органів  та 
 
 підрозділів  цивільного  захисту,  Державної  служби  спеціального 
 
 зв'язку та захисту інформації України, особи начальницького складу 
 
 податкової міліції; 
 
 
 
 
     е) посадові та службові  особи  органів  прокуратури,  Служби 
 
 безпеки України,  дипломатичної служби,  митної служби,  державної 
 
 податкової служби; 
 
 
 
 
     є) члени Центральної виборчої комісії; 
 
 
 
 
     ж) посадові та службові особи інших органів державної влади; 
 
 
 
 
     2) особи,  які для цілей цього Закону прирівнюються до  осіб, 
 
 уповноважених   на   виконання   функцій   держави  або  місцевого 
 
 самоврядування: 
 
 
 
 
     а) посадові особи юридичних осіб  публічного  права,  які  не 
 
 зазначені  в  пункті  1 частини першої цієї статті,  але одержують 
 
 заробітну плату за рахунок державного чи місцевого бюджету; 
 
 
 
 
     б) особи, які не є державними службовцями, посадовими особами 
 
 місцевого самоврядування,  але надають публічні послуги (аудитори, 
 
 нотаріуси,  оцінювачі,  а  також  експерти,  арбітражні   керуючі, 
 
 незалежні посередники, члени трудового арбітражу, третейські судді 
 
 під час виконання ними цих  функцій,  інші  особи  в  установлених 
 
 законом випадках); 
 
 
 
 
     в) посадові  особи  іноземних  держав  (особи,  які обіймають 
 
 посади в законодавчому,  виконавчому або судовому органі іноземної 
 
 держави,  в  тому  числі  присяжні  засідателі,  інші  особи,  які 
 
 здійснюють функції держави  для  іноземної  держави,  зокрема  для 
 
 державного  органу або державного підприємства),  а також іноземні 
 
 третейські судді,  особи,  які уповноважені  вирішувати  цивільні, 
 
 комерційні  або  трудові  спори  в  іноземних  державах у порядку, 
 
 альтернативному до судового; 
 
 
 
 
     г) посадові   особи   міжнародних   організацій   (працівники 
 
 міжнародної організації чи будь-які інші особи, уповноважені такою 
 
 організацією діяти  від  її  імені),  а  також  члени  міжнародних 
 
 парламентських  асамблей,  учасником  яких  є Україна,  та судді і 
 
 посадові особи міжнародних судів; 
 
 
 
 
     3) особи,  які  постійно  або  тимчасово  обіймають   посади, 
 
 пов'язані     з     виконанням     організаційно-розпорядчих    чи 
 
 адміністративно-господарських обов'язків,  або  особи,  спеціально 
 
 уповноважені  на  виконання  таких  обов'язків  у юридичних особах 
 
 приватного  права  незалежно  від  організаційно-правової   форми, 
 
 відповідно до закону; 
 
 
 
 
     4) посадові  особи  юридичних  осіб,  фізичні  особи - у разі 
 
 одержання від них особами,  зазначеними у  пунктах  1,  2  частини 
 
 першої  цієї  статті,  або  за  участю  цих  осіб  іншими  особами 
 
 неправомірної вигоди. 
 
 
 
 
     Стаття 5. Суб'єкти, які здійснюють заходи щодо запобігання і 
 
                протидії корупції 
 
 
 
 
     1. Президент   України,   Верховна   Рада   України,   органи 
 
 прокуратури України здійснюють заходи щодо запобігання і  протидії 
 
 корупції в  межах  повноважень,  визначених  Конституцією  України 
 
 ( 254к/96-ВР ). 
 
 
 
 
     2. Органи державної влади здійснюють заходи щодо  запобігання 
 
 і  протидії  корупції  або  беруть  участь у їх здійсненні у межах 
 
 повноважень,  визначених законами та іншими виданими на їх  основі 
 
 нормативно-правовими актами. 
 
 
 
 
     3. Кабінет  Міністрів  України  спрямовує  і координує роботу 
 
 органів виконавчої влади  щодо  запобігання  і  протидії  корупції 
 
 відповідно до Конституції ( 254к/96-ВР ) і законів України,  актів 
 
 Президента України. 
 
 
 
 
     4. Координацію   реалізації   органами    виконавчої    влади 
 
 визначеної  Президентом України антикорупційної стратегії здійснює 
 
 спеціально уповноважений орган з питань антикорупційної  політики, 
 
 який  утворюється  Президентом  України і діє відповідно до вимог, 
 
 встановлених законом. 
 
 
 
 
     5. Спеціально уповноважені суб'єкти безпосередньо  здійснюють 
 
 у  межах  своєї  компетенції заходи щодо виявлення,  припинення та 
 
 розслідування  корупційних  правопорушень   (далі   -   спеціально 
 
 уповноважені суб'єкти у сфері протидії корупції). 
 
 
 
 
     Спеціально уповноваженими   суб'єктами   у   сфері   протидії 
 
 корупції є органи прокуратури, спеціальні підрозділи по боротьбі з 
 
 організованою  злочинністю  Міністерства внутрішніх справ України, 
 
 податкової міліції,  по  боротьбі  з  корупцією  та  організованою 
 
 злочинністю Служби безпеки України, Військової служби правопорядку 
 
 у Збройних Силах України, якщо інше не передбачено законом. 
 
 
 
 
     Координацію діяльності  правоохоронних   органів   з   питань 
 
 протидії   корупції   здійснюють   у  межах  наданих  повноважень, 
 
 визначених   законами,    Генеральний    прокурор    України    та 
 
 підпорядковані йому прокурори. 
 
 
 
 
     6. Суб'єктами,  які беруть участь у запобіганні, виявленні, а 
 
 в установлених  законом  випадках  -  у  здійсненні  заходів  щодо 
 
 припинення  корупційних правопорушень,  відновленні порушених прав 
 
 чи інтересів фізичних та  юридичних  осіб,  інтересів  держави,  а 
 
 також   в   інформаційному   і   науково-дослідному   забезпеченні 
 
 здійснення  заходів  щодо  запобігання  і  протидії  корупції,   у 
 
 міжнародному співробітництві в цій сфері, є: 
 
 
 
 
     1) уповноважені підрозділи органів державної влади; 
 
 
 
 
     2) місцеві   органи   виконавчої   влади,   органи  місцевого 
 
 самоврядування; 
 
 
 
 
     3) підприємства,   установи,   організації   незалежно    від 
 
 підпорядкованості  та  форми  власності,  їх  посадові та службові 
 
 особи, а також громадяни, об'єднання громадян за їх згодою. 
 
 
 
 
     7. Посадові  і  службові  особи  органів   державної   влади, 
 
 посадові   особи  місцевого  самоврядування,  юридичних  осіб,  їх 
 
 структурних   підрозділів   у    разі    виявлення    корупційного 
 
 правопорушення   чи   одержання  інформації  про  вчинення  такого 
 
 правопорушення працівниками відповідних органів  державної  влади, 
 
 органів місцевого самоврядування,  юридичних осіб,  їх структурних 
 
 підрозділів зобов'язані у межах своїх  повноважень  ужити  заходів 
 
 щодо   припинення   такого   правопорушення  та  негайно  письмово 
 
 повідомити про його вчинення спеціально  уповноважений  суб'єкт  у 
 
 сфері протидії корупції.

Про проведення ХУІІІ районних змагань з техніки пішохідного туризму серед учнів навчальних закладів району

saturn4 — Thu, 21 Apr 2011 07:36:15 GMT

Н А К А З

08.04.2011 м. Деражня № 68

Про проведення ХУІІІ районних

змагань з техніки пішохідного

туризму серед учнів навчальних

закладів району

Відповідно до ч.7 п. 9 Положення про відділ освіти районної державної адміністрації, затвердженого розпорядженням т.в.о.голови райдержадміністрації 22.01.2009 № 13/2009-р «Про затвердження Положення про відділ освіти районної державної адміністрації», з метою сприяння розвитку дитячого туризму, оздоровлення учнівської молоді засобами туризму , -

н а к а з у ю:

1. Провести з 04.05.2011 по 06.05.2011 ХУІІІ районні змагання з техніки

пішохідного туризму серед учнів навчальних закладів району.

2. Затвердити Положення про проведення ХУІІІ районних змагань з техніки

пішохідного туризму серед учнів навчальних закладів району ( Додається ).

3. Утворити склад суддівської колегії проведення ХУІІІ районних змагань

з техніки пішохідного туризму серед учнів навчальних закладів району (Додаток 1).

4. Директорам навчальних закладів забезпечити участь учнів у ХУІІІ

районних змаганнях з техніки пішохідного туризму серед учнів навчальних закладів району.

5. Контроль за виконанням даного наказу покласти на директора Будинку творчості дітей та юнацтва Сінькевич Ж.М.

5. Наказ набирає чинності через 10 днів після державної реєстрації в Деражнянському районному управлінні юстиції.

Начальник відділу освіти І.І.Жураківська

КОПІЯ

ЗАТВЕРДЖЕНО

Наказ відділу освіти Деражнянської

районної державної адміністрації

08.04.2011 №68

Положення

про проведення ХУІІІ районних змагань з техніки пішохідного туризму

серед учнів навчальних закладів району

1. Дата та місце проведення ХУІІІ районних змагань з техніки пішохідного туризму серед учнів навчальних закладів району: 04.05.2011 – 06.05.2011, м.Деражня, лісовий масив в районі Криничного .

2. Керівництво ХУІІІ районними змаганнями з техніки пішохідного туризму серед учнів навчальних закладів району.

2.1. Загальне керівництво здійснює відділ освіти Деражнянської районної державної адміністрації.

2.2. Підготовку та проведення ХУІІІ районних змагань з техніки пішохідного туризму серед учнів навчальних закладів району здійснює Будинок творчості дітей та юнацтва.

3. Учасниками ХУІІІ районих змагань з техніки пішохідного туризму серед учнів навчальних закладів району є учні загальноосвітніх навчальних закладів району.

3. Суддівська колегія проведення ХУІІІ районних змагань з техніки пішохідного туризму серед учнів навчальних закладів району створюється для організації та проведення ХУІІІ районних змагань з техніки пішохідного туризму серед учнів навчальних закладів району на рівні району, підбиття підсумків та визначення його переможців для участі на загальнодержавному рівні і є дорадчим органом

Суддівську колегію очолює голова, який має одного заступника.

Засідання суддівської колегії вважається правомірним, якщо в ньому взяло участь не менше двох третин її членів. Рішення суддівської колегії приймається відкритим голосуванням і вважається прийнятим, якщо за нього проголосувало більше половини присутніх на засіданні її членів.

Рішення суддівської колегії оформляється протоколом, який підписується головою суддівської колегії або його заступником.

Підсумковий протокол про визначення переможців ХУІІІ районних змагань з техніки пішохідного туризму серед учнів навчальних закладів району подається у відділ освіти районної державної адміністрації для прийняття рішення про затвердження переможців ХУІІІ районних змагань з техніки пішохідного туризму серед учнів навчальних закладів району на районному рівні для участі на обласному рівні.

Начальник відділу освіти І. І.Жураківська

Додаток 1

до наказу відділу освіти

Деражнянської районної

державної адміністрації

08.04.2011 № 68

СКЛАД СУДДІВСЬКОЇ КОЛЕГІЇ

ХУІІІ районних змагань з техніки пішохідного туризму

серед учнів навчальних закладів району

1. Ніженський О.В. – завідуючий відділом туристсько – краєзнавчої роботи

Деражняського Будинку творчості дітей та юнацтва, головний суддя .

2. Добрянський В.В. – вчитель Деражнянського НВК «Деражнянська ЗОШ І-ІІІ ступенів №3, ліцей» , заступник головного судді.

3. Сінькевич Ж.М.- директор Деражнянського Будинку творчості дітей та

юнацтва, секретар.

4. Скорбатюк О.О. - вчитель Яблунівської ЗОШ І – ІІІ ступенів, член

суддівської колегії.

5. Рудзік О.Й. - керівник гуртків Деражнянського Будинку творчості дітей та юнацтва, член суддівської колегії.

6. Мельник С.П. – вчитель Деражнянської ЗОШ І – ІІІ ступенів № 1, член суддівської колегії.

7. Атаманська Л.Б. - вчитель Деражнянського НВК «Деражнянська ЗОШ І-ІІІ

ступенів №2 гімназія», член суддівської колегії.

8. Буй В.В. - тренер Деражнянської дитячо-юнацької спортивної школи, член

суддівської колегії.

9. Сидорук В.А. – вчитель Деражнянського НВК «Деражнянська ЗОШ І-ІІІ

ступенів №3, ліцей», член суддівської колегії.

10. Дудар В.П - вчитель Яблунівської ЗОШ І – ІІІ ступенів, член суддівської

колегії.

11. Мазур В.М - вчитель Яблунівської ЗОШ І – ІІІ ступенів, член суддівської

колегії.

12. Громов В.В. – вчитель Галузинецької ЗОШ І – ІІ ступенів, член

суддівської колегії.

13. Руденко В.В. - вчитель Богдановецької ЗОШ І – ІІ ступенів, член

суддівської колегії.

14. Пагорок О.М. - вчитель Лозівської ЗОШ І – ІІІ ступенів, член суддівської

колегії.

15. Миропольський О.В. – керівник гуртків Деражнянського Будинку

творчості дітей та юнацтва, член суддівської колегії.

16. Добрянський С.В. – вчитель Деражнянського НВК «Деражнянська ЗОШ

І-ІІІ ступенів №3, ліцей», член суддівської колегії.

17. Ладор В. П . – вчитель Деражнянської ЗОШ І – ІІІ ступенів № 1, член

суддівської колегії.

18. Яроха І.А. – керівник гуртків Деражнянського Будинку творчості дітей

та юнацтва, член суддівської колегії.

19. Нагорний І.Ф. – вчитель Радовецької ЗОШ І – ІІІ ступенів, член

суддівської колегії.

Начальник відділу освіти І.І.Жураківська